На стіні – символіка
різних партій. Запис на дошці : Найкоштовніше в країні - народ, потім
вже слідує влада, а найменшу цінність має правитель. (Менций)
Учитель: На уроці ми
розглянумо тему «Здобуття Україною незалежності» та з'ясуємо, за яких обставин
було прийнято Акт проголошення незалежності України. Переконаний, що ця
історична подія сповнила серця більшості українців великою радістю і гордістю,
породила надію на краще майбуття і відповідальність перед наступними
поколіннями і світовою спільнотою.
Сьогодні ми спробуємо відтворити
події, які відбулись 24 серпня 1991 року в стінах Верховної Ради.
Спікер (учитель): Ми скликали сесію
Верховної Ради у зв'язку з подіями в Москві на вимогу членів президії та
депутатів.
Кворум є. Дозвольте
розпочати засідання.
(Звучить Гімн України).
На порядку денному
питання про політичне становище в Україні у зв'язку зі спробою державного
перевороту в Москві. (Голосування).
Шановні депутати!
Перейдемо до обговорення
питання, від вирішення якого залежить доля українського народу, а можливо, і
всього світу. Прошу чітко дотримуватись вимог регламенту, закликаю до спокою і
толерантності. До слова запрошується представник Української республіканської
партії.
Виступ представника УРП: Шановний пане спікере! Шановні
народні депутати! Зважаючи на політичні обставини останнього часу та тривожні
події останнього тижня, не побоюся сказати, що саме сьогодні, 24 серпня, ми
стоїмо перед вирішальним вибором: бути нашій країні незалежною чи ні?
Споконвіку українці терпіли гніт татаро-монголів, Речі Посполитої, Росії і
боролись за здобуття суверенності.
За вісім століть лише 16 липня минулого року була прийнята Декларація про
державний суверенітет України, в якій записані всі сподівання українців щодо
вільного розвитку нашої держави. Та як тяжко запровадити її в життя, коли люди
бояться тоталітарного режиму, бояться піти проти течії та сталої, хоча й
недосконалої системи. Союзний центр не дає ходу такій Декларації в республіці,
побачивши в ній загрозу для своєї влади. Тому ЦК йде
на все, готове змінювати вивіски – замість союзу ввести
«оновлену федерацію», аби зберегти існуючу систему. Для цього і був проведений 17 березня 1991 р. референдум, питання на
якому було поставлене так, щоб ввести людей в оману, вкотре обіцяючи
нездійсненні рівноправність та суверенність. Справжній результат показали
Львівська та Тернопільська, Івано-Франківська області, де чітко стояло питання
про відокремлення України, – і народ підтримав це рішення.
Ми готові були боротися далі за втілення Декларації в життя, але воно внесло
свої корективи.
Заколот ДКНС мав намір
знищити нашу новонароджену демократію, наше прагнення до незалежності. Ось як
демонстративно заколотники прагнуть поставити нас на коліна, знову зробити
мовчазними імперськими рабами. У цьому й полягає справжня політика Союзу.
Центру потрібен Союз як єдина держава, щоб вільно і на законних підставах
продовжити пограбування й експлуатацію республіки.
Кожен із нас сьогодні
стоїть перед вибором: іти назад у Союз чи вперед – до
незалежності. Факти говорять про те, що Україна, маючи сировину, розвинену
промисловість та сільське господарство, чи не найкраще серед союзних республік
готова до економічної незалежності. Україна посідає перше місце з виробництва
основних видів продукції на душу населення та останнє – за середньомісячною зарплатою та купівельною
спроможністю. Замисліться: ми виробляємо найбільше, а заробляємо найменше, при
цьому нам нав'язується думка, що живемо ми найкраще.
Чому ж за таких темпів
розвитку ми потерпаємо в злиднях?
Тому що 95 % промисловості належить Москві.
Тому що всі податки ми
віддаємо Москві.
Тому що ми продаємо
продукцію, а кошти ідуть Москві.
Тому що нашій братській
імперській республіці здаємо продукцію за безцінь, натомість всю техніку
купляємо набагато дорожче.
Який господар, яка
держава може терпіти такий стан речей? Чи не варто підняти голову, розправити
плечі і бути рівними серед рівних? Ми маємо право на розвиток і самовизначення.
Світ має визнати нас. Я пропоную вам, шановні депутати, зважити все, перш ніж
прийняти рішення. Хмельницький і Мазепа, Орлик і Грушевський, всі українці
прагнули суверенності! Зараз доля України в наших руках. Це наш єдиний реальний
шанс відновити незалежність, і, якщо ми його втратимо, нащадки не пробачать
нам! Дякую за увагу!
Слово надається
представнику фракції незалежних депутатів.
Виступ представника фракції незалежних депутатів: Шановний пане голово,
народні депутати! Я хочу звернутися до вас, запропонувати зачекати із незалежністю
України. Адже, коли ми станемо самостійними, виникне безліч проблем різного
характеру. Ви ж самі розумієте, що республіки СРСР економічно пов'язані між
собою, добробут нашої нації буде залежати від розриву економічних відносин,
оскільки безліч наших підприємств не зможуть не те, щоб прогресувати, а навіть
існувати без взаємодії з підприємствами республік СРСР. Наше історичне минуле
пов'язане з Радянським Союзом. Збройні Сили СРСР найбільш могутні у світі, нам
не диктують своєї волі ні Америка, ні Англія, ні Франція – лідери серед країн
планети. В разі розвалу Союзу ми будемо мати такі проблеми, як створення
власних збройних сил, на організацію яких необхідно буде виділити з бюджету
значні кошти, і цей процес вимагатиме чимало часу.
Науково-технічний прогрес
також відступить на декілька кроків назад. Шановні депутати, замисліться над
тим, що в Україні багато національних меншин і є велика небезпека національних
міжусобиць. А уявіть собі, до чого це може призвести. Я вважаю і прошу мене
підтримати, що не варто робити необдумані кроки, поспішні рішення, від цього
залежатиме добробут нації. Замисліться над тим, що ми є обранцями народу і
повинні піклуватись, відстоювати, боротися за добробут наших людей не тільки на
даний час, а й у майбутньому. Дякую за увагу!
До слова запрошується
представник Комуністичної партії України.
Виступ представника КПУ: Шановні товариші! Жовтнева
революція 1917 року змінила хід історії всього людства. Було створено могутню
державу – СРСР, яка іде у своєму розвитку шляхом комунізму. І ось тепер, 70 років потому, ми спостерігаємо глибоку кризу, що є
загрозою існування самого Союзу Радянських Соціалістичних Республік. З цим
пов'язано безліч причин.
Усе більше людей
схиляються до думки про надання республікам незалежності. На мою думку, це
створить ряд нових проблем.
З моменту створення СРСР
партійне керівництво заявило про намір створити єдину країну з централізованою
економічною системою. Розрив економічних зв'язків уже призводить до поглиблення
деструктивних процесів у державі.
Зрозуміло, що в разі
розпаду СРСР постане питання про розподіл спадщини. Цілком імовірно, що
внаслідок цього Україна може стати об'єктом територіальних зазіхань з боку
сусідніх країн. До того ж не відомо, як до відокремлення України поставляться
капіталістичні держави, адже СРСР здобув авторитет на міжнародній політичній
арені як держава з потужним військовим комплексом. Нікому не відомо, як
зміниться ситуація у міжнародних відносинах, коли на політичній карті світу
з'явиться нова держава. До цього часу питання про незалежність України не
набувало такої актуальності. При такому динамічному розвитку подій у суперечку
вирішили втрутитись найбільш консервативні сили СРСР. Дії ДКНС були абсолютно
неправомірними, вони почали нагадувати методи часів сталінського режиму. А
повторення помилок минулого неприпустиме.
У будь-якому разі
завдання уряду полягає у відстоюванні інтересів населення України. Проте,
намагаючись знайти шляхи виходу з кризового становища, не слід вдаватись до
радикальних змін, адже наслідки можуть бути непередбачуваними. Вищевказані
причини пояснюють небажаність. виходу України зі складу СРСР. Дякую за увагу.
Слово надається
представнику Української національної партії.
Виступ представника ЦНП: Шановний пане голово, народні депутати! Сьогодні метою
нашого зібрання є обговорення питання доцільності проголошення незалежності
нашої держави. Бути чи не бути незалежній, вільній, самостійній державі
Україні, залишатися, чи ні у складі радянської імперії, великою мірою сьогодні
залежить саме від нас. І я як член Української національної партії готова
висловити позицію нашої партії і свою власну щодо даної проблеми.
По-перше слід зазначити, що сьогодні над усіма нами нависла
смертельна небезпека у зв'язку з державним переворотом у СРСР 19 серпня 1991 року, коли існуюча нині
система повною мірою виявила свою сутність. Стає зрозумілим, що консервативні
кола, які представляють державний апарат Москві та республіканські органи
влади, усвідомлюють той факт, що з подальшим розвитком у республіках
національних демократичних опозиційних сил вони втратять владу і змушені будуть
відповідати за злочини, скоєні компартією (червоний терор громадянської війни,
насильницьку колективізацію, голодомори, депортацію цілих народів,
русифікацію).
Гадаю, що багато з
присутніх погодяться, що єдиним способом не допустити того, щоб запроваджений
нині надзвичайний стан переріс у реакцію та комуністичний терор, врятувати
український народ від нової хвилі страждань та поневірянь, є проголошення
незалежності України.
Референдум, проведений 17 березня 1991 року, повною мірою
підтвердив, що вектор громадської думки в Україні повертається в бік
незалежності.
За незалежність свідчить
і факт утворення громадських об'єднань. Українці, не бажаючи далі жити в
тоталітарній державі, виходять на вулиці і беруть участь у численних мітингах,
демонстраціях, акціях протесту. Значного поширення набула багатопартійна
політична система, провісниками якої були Рух та УРГІ.
Здобувши незалежність, ми
матимемо змогу повернути українцям заводи, фабрики, копальні, електростанції,
ліквідувати диктат імперського центру в галузі економіки, зможемо розпочати
процеси перебудови економічного життя на ринкових засадах.
Україна гостро відчуває
наслідки безгосподарського ведення «реформ» комуністичними лідерами, та
найстрашніший злочин перед Україною – це Чорнобильська
катастрофа, якої ще не знав світ!
Отримавши незалежність,
ми хоча б зможемо спробувати подолати заподіяне лихо і не допустити подібного у
майбутньому.
Отже, союзному договору – ні, незалежності України – так!
Давайте будувати власний дім, беручи приклад з прибалтійських держав, бо ж у
своєму домі «і сила, і воля».
Слово надається
представнику Комуністичної партії України.
Виступ представника КПУ: Товариші депутати! Я вислухав
деякі ваші заяви про прагнення здобуття незалежності. На мою думку, це
неправильне рішення. Україна була, є, і повинна бути в складі СРСР. Ми – слов'яни, ми один народ, який повинен триматися разом до
кінця. Скільки рідних і родичів живуть у різних куточках Радянського Союзу! В
Україні живе понад 10 млн росіян і багато українців
у Росії. Ми маємо подібну культуру, звичаї, обряди.
Вихід із СРСР завдасть
великої шкоди у культурній, науковій сфері. А економіка? Усі республіки тісно
пов'язані між собою економічними зв'язками, їх розрив призведе до економічної
кризи. Ще багато років, а то й десятиліть, Україна буде переживати дуже важкі
часи. У країні пануватиме хаос. Грошова одиниця держави буде нікчемною на
світовому ринку. Лише Радянський Союз у повному складі може подолати всі
перешкоди, які трапляться на його шляху. Згадаємо Другу світову війну. Ми
святкували перемогу тільки тому, що ми були разом, ми були однією великою
державою.
Тому я вважаю, що Україна
має бути невід'ємною частиною усього Радянського Союзу. Дякую за увагу.
Слово надається
представнику фракції незалежних депутатів.
Виступ представника фракції незалежних депутатів: Шановний пане голово,
народні депутати! Сьогодні, 24 серпня 1991 року, Україна стоїть перед надзвичайно важливим вибором – утворювати чи ні українську незалежну державу. Наша
історія сповнена кривавими століттями боротьби за незалежність і було досить
багато моментів, коли ми вже стояли на порозі самостійності, а двері у світле
самобутнє майбуття знову і знову зачинялися перед нами. Згадайте Універсали 1917–1918 років. Тоді дії нашого уряду були недосконалими,
необдуманими, поспішними. Тепер же ми знову маємо зробити крок. І, що дуже
важливо, – у правильному напрямку. Україна
перебуває у стані так званої «визвольної» ейфорії. Тому, як на мене, важливі
рішення потрібно приймати, ретельно обмірковуючи всі «за» і «проти».
Я виступаю за
відокремлення України, але поступове. Події 19
серпня ще
раз чітко довели, що до Союзу повертатися ні в якому разі не можна. Це
загальмує процес розвитку країни ще на кільканадцять років, відкинувши її назад
у часи кривавого тоталітаризму.
Очевидно, що сталінська
система більше не є життєздатною, вона не має майбутнього. Проте ми жили в ній
майже століття, і до того ж СРСР був світовим політичним й економічним
гігантом, змагатися за світовий вплив з яким могли лише Сполучені Штати
Америки.
Я вважаю, що вихід із
Союзу зараз призведе до поглиблення економіч-ної кризи в країні, швидкого
зниження й без того низького ЖИТТЄВОГО рів-ня. Адже уся індустрія в СРСР
централізована і збалансована. Україна дійсно багата на корисні копалини й
природні ресурси, адже в Союзі вона виконувала роль сировинного додатку. Та чи
достатньою на її території є кількість підприємств, що здатні перетворити
природні багатства України в необхідну продукцію? Для створення ефективної
промисловості потрібен час та кошти. Ні того, ні іншого зараз Україна не має.
Але мудре керівництво вона створити здатна.
Тож я пропоную створити уряд,
який би обговорював можливі варіанти розвитку нашої держави і подавав свої
рішення (а не пропозиції) до союзного керівництва. Економічні зв'язки потрібно
продовжувати, але поступово впроваджувати елементи ринкової економіки.
Я вважаю, що
цивілізованим шляхом домовленостей і компромісів можна досягти більшого, ніж
поспішною і необдуманою політикою, бо «Скорий поспіх – то людям посміх».
Запрошую до слова
представника Народного Руху України.
Виступ представника Руху: Шановний пане голово!
Вельмишановне зібрання! З огляду на нещодавні події, які поставили Україну у
смертельно небезпечну ситуацію, ми маємо якнайуважніше розглянути питання про політичну
ситуацію в Україні й заходи, яких необхідно вжити, щоб не допустити повторення
подібних дій у майбутньому.
Спроба військового
перевороту, здійснена членами ДКНС 19-21 серпня, засвідчила
неминучість краху тоталітарної системи, яка вже повністю себе вичерпала. Уже в
середині 70-х років радянська економіка почала занепадати. Скорочувався приріст
продуктивності праці, посилювалась централізація та бюрократизація державної
системи, знижувались темпи промислового виробництва, наростав дефіцит товарів,
загострювались екологічні проблеми. «Перебудова» М. Горбачова, спрямована на
вихід із кризи, незважаючи на деякі досягнення на шляху до демократизації,
гласності, внесення ринкових елементів до командно-планової економіки СРСР,
критичний аналіз створеного в Радянському Союзі соціально-економічного устрою,
була значною мірою демагогічною. Москва, попри все, була і залишається керівним
центром Союзу з яскраво вираженими ознаками імперії: намагання тримати в покорі
провінції, розбудовувати і збагачувати центр, мати необмежену абсолютну владу.
За статистичними даними,
близько 95 % промисловості належить центру імперії, а це значить, лише
мізерні 5 % від того, що виробив народ, іде на задоволення його
потреб. Колосальні відрахування з республіканських бюджетів надходять до
центральних відомств (100 млрд крб.), на податок з обігу (8 млрд крб.), на
армію (20 млрд крб.). Чому багатющі українські землі мають слугувати сировинним
додатком?
Чому наша нафта, якої
видобувають на душу населення 104кг/рік, газ (607 мЗ/рік/чол.),
зерно (1033 кг/рік/чол.), сталь, за видобутком якої Україна випереджає
високорозвинені країни Заходу, – чому усі ці багатства мають слугувати засобом
збагачення для тих, хто чинив утиски і гнобив нас упродовж не лише останніх
десятиліть, а й задовго до XX століття?!
Україна з її величезним
промисловим, сільськогосподарським, культурним потенціалом, з її висококваліфікованими
робітничими кадрами, науковими здобутками й багатим на події славним історичним
минулим має всі підстави і можливості для того, щоб здобути незалежність.
Ступінь її готовності до економічної самостійності є чи не найвищою серед усіх
республік СРСР і становить за 10-бальною системою 7,5 балів, тоді як показники Прибалтики – до 7, Росії – 6, Білорусії – 4,2, а Молдови – 4 бали. Але економічний і політичний хаос, спричинені
непослідовною й експлуататорською політикою центру, призвели до зубожіння
народу, насування непередбачуваних соціальних катаклізмів. Республіки, в тому
числі й Українська, все частіше вимушені брати під контроль власну економіку,
йдучи на встановлення прямих міжреспубліканських зв'язків без посередництва
Москви. Отож центр виявляється непотрібним. Очевидно, саме усвідомлення цього
призвело до перевороту ДКНС, Його члени зрозуміли, що навіть найменші поступки
республікам, на які Горбачов був вимушений піти, з огляду на все наростаючі
національно-визвольні рухи, є спроможними розвалити Радянський Союз. Ось чому
вони зробили спробу повернути всю повноту влади до своїх рук. А це, очевидно,
означало нові репресії, утиски, інтенсифікацію русифікації, мілітаризацію,
відмову від горбачовських реформ.
Я впевнена, що їх поразка
і ситуація, спричинена нею, є вдалим шансом для України нарешті здобути
самостійність, за яку поклали голови наші предки. Адже реформувати імперію без
надання народам, які до неї входять, реального права на самовизначення
неможливо. Отже: або московська колонія, або європейська незалежна держава.
Довгий шлях українського
державотворення має, нарешті, дійти логічного фіналу.
Вельмишановне товариство,
ми маємо об'єднати зусилля, виявити наполегливість, послідовність і глибокий
патріотизм, аби здійснити споконвічну мрію нашого народу, до якого усі ми
належимо, про суверенність і незалежність Української держави.
Щиро вірю в те, що
більшістю голосів ми приймемо закон про незалежність України. Дякую за увагу.
Спікер: Шановні депутати! Дозвольте
припинити дебати. Наш час вичерпано. Позиції сторін зрозумілі. Пропозиції
будемо голосувати в порядку їх черговості. Прошу бути розсудливими і
відповідальними в цей доленосний момент.
Акт проголошення незалежності України
Виходячи із смертельної
небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним переворотом у СРСР
19 серпня 1991 року,
-
продовжуючи
тисячолітню традицію державотворення в Україні,
-
виходячи з права на
самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародними документами,
-
здійснюючи
Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української
Радянської Соціалістичної Республіки урочисто
проголошує
незалежність України та створення самостійної
Української держави – України.
Територія України є
неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність
виключно Конституція і Закони України.
Цей акт набирає чинності
з моменту його схвалення.
Голосування.
Спікер: Шановні депутати! Акт проголошення
незалежності прийнято конституційною більшістю голосів народних депутатів.
Вітаю вас. Сталася подія історичної ваги.
Домашнє завдання на вибір:
А) скласти алгоритм уроку;
Б) знайти приклади cтвореня держав у текстах
художньої літератури;
В) вивчити матеріал за
підручником; скласти тези до теми.
Немає коментарів:
Дописати коментар