ВЕЧОРНИЦІ, НАРОДНІ
ЗВИЧКИ
Святково прибрана світлиця. На столі глечики, глиняні миски. Господиня
зав’язана хусткою, в червоних коралях.
Господиня.
|
Господи! Як подумаєш, що коли це ми
дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать...
Зовсім не те тепер. От скоро вже треті
півні заспівають, а вечорниці ще і не починалися. Ой-йой-йой, куди це все
поділося.?
|
Чути сміх. Господиня схоплюється. Заходять дівчата.
Дівчина.
|
Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині.
Чи веселі вечорниці в нашій Україні?
Добрий вечір, господине,
Славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
|
|
|
Господиня.
|
Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
|
|
|
Дівчина.
|
Аби щастя було в хаті.
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
|
|
|
Господиня.
|
Будем з вами добрі щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Матір Божа.
|
Пісня
“Матінка світу”
Дівчата сідають на
лавки.
Дівчина.
|
Які пахощі! Напевно все смачно.
|
|
|
Господиня.
|
Смачне – то воно смачне, але основної
страви – калити – ще нема. Сьогодні ж Андріїв вечір, а найвеличніша ознака
його – калита.
|
Входить дівчина з
оберемком дров.
Дівчина.
|
Ой дівчата мені страшно. Мені аж страшно їх
перекладати.
|
|
|
Дівчина.
|
Не бійся, від долі нікуди не втечеш.
|
|
|
Дівчина.
|
(перекладає дрова).
Вдівець, молодець, вдівець, молодець...!
|
|
|
Господиня.
|
От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі
вийти за молодого парубка.
|
Пісня “Гриць мене,
моя мати”...
Дівчина.
|
Ой дівчата. А як я вчора ворожила. Уже,
коли надворі темно стало, вийшла я нібито до комори, а сама хутчіш на вулицю.
Стала від воріт стовпці рахувати. Рахую собі: “Вдівець, молодець, вдівець...”
Раптом чую – хтось іде назустріч. Я заховалась за кущем. Ну, думаю, раз не
вдалось поворожити за кого заміж вийду, то хоч узнаю, як його буде звати. І
тільки-но перехожий порівнявся з кущем, як вискочу, як заверещу: “Дядьку, як
Вас звати?” А дядько з переляку аж присів. Треба було бачити, як він тікав –
швидше вітру – і дороги не вибирав.
|
|
|
Дівчина.
|
То тобі знак такий. Не бути тобі цього року
у парі.
|
|
|
Господиня.
|
Годі, дівчата, теревені розводити. Підкинь
дров у піч, швидко замісимо калиту.
У її приготуванні мають брати участь всі
дівчата, скільки б їх тут не було. Робимо її з тіста солодкого, у вигляді
тонкого коржа. Рік стончився – кажуть у народі. Місити починає найстарша
дівка, закінчує наймолодша.
|
Дівчата місять тісто
по черзі.
Господиня.
|
Додамо до тіста яєць, меду, маку, або наша
калита смачнішою була.
А ти Наталочко скропи перед калитою дорогу.
Ось уже піч вогнем надихалась і напалилась. Час її до печі саджати.
|
|
|
Дівчина.
|
Водице, студенице:
Окропи калиті дорогу, до печі від порогу, а
від печі до стелі, щоб ми були гарні, веселі.
|
|
|
Дівчина.
|
Гарною буде наша калита. Круглою, наче
сонечко, наче віночок. Поки вона спечеться, поведемо хоровод.
|
Хоровод з віночками.
Господиня.
|
А тепер – гайда надвір. Ось уже й місяць
зійшов над горою.
|
Пісня “Розмова з
місяцем”.
Дівчина.
|
Сонце до заходу, а коноплі до сходу.
Калитою радію, конопельки сію.
Підтикачкою волочу, бо заміж вийти хочу.
Дай, доле, знати, з ким життя буду мати.
|
Іде перехожий
Перехожий.
|
Дівчата, позичте борони!
|
|
|
Дівчата.
|
Борона у вівсі.
|
|
|
Перехожий.
|
Виходьте заміж всі.
|
Іде інший перехожий.
Дівчата.
|
Дядьку, де ключі?
|
|
|
Перехожий.
|
У вівсі, щоб посивіли всі!
|
Дівчата накидаються на нього з кулаками
Перехожий.
|
Ні, ні, у пшениці. Щоб ви усі були
молодиці.
|
|
|
Дівчата.
|
Дякуємо.
|
Дівчина.
|
А давайте це так погадаємо. Кинемо хустки в
миску і підкинемо її. Чия хустка випаде першою, та дівчина найшвидше заміж вийде.
|
Ворожіння з
хустками.
Господиня.
|
Дівчатонька, до хати. Подивіться на нашу
калиту, яка вона кругла, запашна, красою і теплом всю оселю звеселила.
|
Дівчата передають
калиту з рук в руки, перев’язують її червоною стрічною, співають.
А в тому саду чисто метено,
Ще й хрещатим барвіночком
дрібно плетено,
А в тому саду ніхто не
бував,
Лиш молодий Андрієнко коня
випасав.
Коня випасав, на дудочку
грав,
З буйним вітром Андрієнко
розмовоньку мав.
Чути стукіт у двері.
Дівчина.
|
Там щось стукнуло.
|
Дівчина.
|
Та ні почулося.
|
Дівчина вибігає,
потім заводить хлопця за собою.
Дівчина.
|
То ти хотів нам шкоди наробити.
|
|
|
Хлопець.
|
Відпустіть, благаю.
(співає)
Чи я батьку не доріс,
Чи я батьку переріс,
Що не рублена хата,
Що не люблять дівчата.
|
|
|
Дівчина.
|
Ой і розчулив ти нас. Що ж йому придумати
за те, що нам заважав?
|
|
|
Хлопець.
|
Я не заважатиму більше, а як відпустите,
цілу ватагу хлопців приведу.
|
|
|
Дівчата.
|
Гаразд.
|
Хлопець виходить.
Дівчина.
|
Ну, нехай іде. А ми тим часом пісеньку
веселу заспіваєм про Оксанку, вмілу вишивальницю.
|
Пісня
“Співанка – вишиванка”
Стукіт у двері
Хлопець
|
Дівчата, дівчата! До хати пустіть.
|
|
|
Дівчина.
|
(до дівчат) О, хлопці вже йдуть.
(до хлопців) Гарненько просіть!
|
Знову стукіт.
Дівчина.
|
Агов? Хто такий?
|
|
|
Хлопець.
|
Пес рябий, баран круторогий, ведмідь
клишоногий. Пустіть до хати!
|
|
|
Дівчина.
|
Не пустимо до хати, бо вас дуже багато.
|
|
|
Хлопець.
|
Пустіть ліпше, бо буде гірше.
|
|
|
Дівчина.
|
А візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини.
|
|
|
Хлопець.
|
Біла курка ряба, перебита нога.
Хто, хто перебив?
Чотири лозини, п’ята палка,
Виходь до нас, Наталка.
|
|
|
Дівчина.
|
Назарко, Назар пішов на базар,
Купив порося, воно вирвалося.
|
|
|
Хлопець.
|
Дівчатонька, голубятонька, ми не сваритися
прийшли а миритися. Сьогодні ж Андріїв вечір.
|
|
|
Дівчина.
|
Заходьте вже. Але за це мусите нам пісню
заспівати.
|
|
|
Хлопець.
|
А що? І заспіваємо.
|
Пісня
“Козацький сон”
Дівчина.
|
От-от, ви тільки уві сні і можете героями
бути.
|
|
|
Хлопець.
|
А вам би лише насміхатися. Краще,
Наталочко, бери качаточку, добре тісто мішай, вареники подавай.
|
|
|
Дівчина
|
(співає)
З’їж Андрійку пиріжок, він дуже
смачненький.
А у ньому в середині мачечок дрібненький.
|
Андрійко кусає
пиріжок і кривиться, бо всередині – клоччя.
Андрійко.
|
(співає)
Чи ти, дівко, зроду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила.
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами.
Ти би краще розкидала
Їх помежи псами.
|
|
|
Дівчина.
|
А давайте і справді пса приведемо.
Покладемо на підлогу кожна свого вареника. Чий вареник собака з’їсть першим,
та якнайскоріше вийде заміж, коли ж обнюхає і не займе, то ще не скоро, а як
забере їство і побіжить в куток – вийде в чуже село.
|
Ворожіння із собакою.
Дівчина.
|
Пустила ня моя мати та й на вечорниці,
А там хлопці чорнобриві плетуть рукавиці.
Рукавиці виплітали, весело співали,
А музики як заграли, ще й затанцювали.
|
Танець
“Гуцулка”
Хлопець.
|
Я не можу забути, як Андрій в діда козу
крав.
Андрій козу веде, Андрієва коза не йде.
Він її уздою – вона його гузою.
Він її віжками – вона його ріжками.
Його дідо дігнав і козу відібрав.
То ми ледве сюди втікли,
Але дід нас і тут знайшов.
|
Заходить дід.
Дід Василь.
|
Доброго вечора вам, дівчатонька, красні, та
хлопці, соколи ясні. Не сидиться мені старому коло баби на печі. Коли вона
заснула я тишком-нишком вибрався з хати і пришкандибав до вас.
|
|
|
Хлопець.
|
Розкажіть, діду, як ви на вечорниці ходили.
|
|
|
Дід Василь.
|
Добре, слухайте. Колись давно ще мій дідусь
мені розповідали, що як ідеш на вечорниці, то обов’язково якусь нечисту силу
зустрінеш. Ото одного разу причесався гарно, вбрався, та й іду на вечорницю.
Ніч. Темно. На небі ні зіроньки. Чую, щось за мною біжить. Пройшов одну
вулицю – біжить, другу – біжить, третю – біжить. Ну, думаю, точно відьма.
Зайшов за ріг вулиці і тільки щось наблизилось до мене, то я кілок в руки та
як уперіщив! Відьма повернулась й ходу!
Над ранок повертаюсь з вечорниць, а
сполоханий батько до мене. “Сину, - каже,
- йдемо швидше свиню дорізувати, бо якийсь дурень їй вночі так рило
розбив, що вона до вечора не доживе”.
|
|
|
Хлопець.
|
То ви, діду, нівроку собі були.
|
|
|
Дід.
|
Та чого був, я і зараз нівроку. Із вашими
дівчатами і ще краще за вас станцюю.
|
Танець діда з
дівчатами.
Дівчина.
|
Ото парубки були. Не рівня нашим
теперішнім. Їм би зараз лише добре поїсти.
|
|
|
Хлопець.
|
Дівчата, ви знову за своє?
|
Коломийки.
Дівчата.
|
Ой піду я на Андрея,
На Андрея файно
На Андрея будуть хлопці –
Іван та Михайло.
|
|
|
Хлопці.
|
Ой дівчино, дівчинонько,
Яка ти, яка ти,
За хлопцями зазираєш,
Не підметеш хати.
|
|
|
Дівчата.
|
Ой, Василю, Василечку,
Василю, Василю,
Я до тебе не говорю,
Не натягай шию.
|
|
|
Хлопці.
|
Ой кувала зозуленька,
Та й сіла на дубі.
Були б ви, дівчата файні,
Як мали б всі зуби.
|
|
|
Дівчата.
|
Ой кувала зозуленька
В селі на Заріччю,
Є у всіх нас файні зуби,
Ще і вам позичим.
Ви, хлоп’ята гонорові,
Файно виводили,
Все дно наше буде зверху,
Що б ви не робили.
|
|
|
Господиня.
|
Але й гармидер вчинили. Давайте краще
хоровод заведемо, такий, який в мої часи водили.
|
Хоровод.
Хлопці.
|
Водим, водим хоровод, хто набрав водиці в
рот, тихо, скромно й до лиця вибирає молодця.
|
Дівчина вибирає
парубка.
Хлопець.
|
Мене звати Тарас, хазяйський син. Багатий.
Маю 2 курки. Одна, правда сліпа на одне око, а друга не пасеться, зате бачить
добре. Маю землі – видимо-невидимо. Скільки б не дивився, не придивлявся – не
побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусень, і мухи, а комарів – світу білого
не видно.
|
Дівчина відштовхує
хлопця.
Дівчина.
|
Не хоче тебе, парубче. Ти багатий, а вона
хоче роботящого.
|
|
|
Хлопець.
|
Ганно, а чим не підходжу? Може, й не такий
багатий, зате роботящий. Вже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш.
Спати можу до обіду, а що вже їсти люблю. Вибери мене – горя не знатимеш.
|
|
|
Дівчина.
|
Не хоче вона такого роботящого. Хоче
гарного та розумного.
|
|
|
Хлопець.
|
А моя мама кажуть, що я такий гарний, як
місяць, а розумний, як 5 писарів вкупі. Ти не дивись, що я такий замурзаний,
вмий, причеши, побачиш, який я.
|
Дівчина виливає від
сміху з рота воду.
Господиня.
|
Не витримала ти випробування. Не бути тобі
цього року в парі. А ви, хлопці, ставайте до танцю та вшкварте так, щоб кров
в жилах застила.
|
Танець
“Аркан”
Дівчина.
|
Я чула від своєї бабусі, що можна ворожити
і так. Взяти сірники. Якщо спалені сірники нахиляються в один бік, то буде
дружба між хлопцем і дівчиною, якщо відхиляться – то ні.
|
|
|
Хлопці.
|
Дівчата, а нам поворожите.
|
|
|
Господиня.
|
Але й хлопці, таке вигадають. Ні, хлопцям
цього вечора не гадають. Та для вас ми зараз знайдемо забаву. Прийшов час
калиту піднести. Сонце заходить, а калита сходить.
|
Хлопці піднімають
калиту. Дівчата співають.
У небо, калита, у небо.
А ти, сонечко, піднімись.
Ти на нас подивись.
Ми калиту чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість
закликаємо.
Хлопець.
|
Дозвольте мені бути паном Калити.
|
|
|
Хлопець.
|
А мені, господине, дай-но коцюбу, я буду
паном Коцюбинським.
|
Діалог між Калитинським і Коцюбинським
Калитинський.
|
Добрий вечір, пане Коцюбинський
|
|
|
Коцюбинський.
|
Добрий вечір, пане Калитинський.
- Куди ідете.
- Калиту кусати.
- А я буду по писку писати.
- А я впишу!
- А я вкушу!
|
Калитинський
(намагається розсмішити, розповідаючи смішні історії)
Якщо хлопець
Коцюбинський розсміється, його мажуть квачем з сажею, якщо ні – хлопцеві дають
кусати калиту.
Підходять по черзі
кусати калиту всі хлопці.
Підходить останній
хлопець.
Діалог між
Калитинським і хлопцем.
-
Пане Калитинський, не дрімайте, я іду калиту кусати.
-
А будеш нам слово казати?
-
Буду.
-
Що у світі найсильніше?
-
Вода.
-
Що у світі найпрудкіше?
-
Світло.
-
Скільки зір у небі?
-
Як у морі піску.
-
Скільки в морі піску?
-
Як на землі трави.
-
Скільки на землі трави?
-
Як проміння у сонця.
-
Скільки проміння у сонця?
-
Як в людини думок.
Калитинський знімає калиту, дівчата роздають по шматочку іншим
дівчатам, а з хлопців за калиту беруть гроші.
Хлопці і дівчата.
|
Ой, Калита, Калита,
Із чого вилита?
Ой, я з жита вилита
Та і сонцем налита.
Для прекрасного цвіту
По білому світу
Щоб ви мене смакували
І горя не знали.
|
|
|
Хлопець.
|
Калита, Калита
Солодка була.
|
|
|
Дівчина.
|
А ми її з’їли.
Аж до сонця підлетіли.
|
|
|
Господиня.
|
А зараз розваги для хлопців.
|
1 розвага. З’їсти вареники в сметані не торкаючись до них ні виделкою,
ні руками.
2 розвага. Перенести
горіхи з одного кутка кімнати в інший якомога швидше.
3 розвага. Перенести
бублики з тарілки на тарілку. Грають по 2 учасники з кожної команди.
Господиня.
|
Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились,
І здається, все пройшло.
Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про Андріїв вечір спогад
В нашім серці буде жить.
|
Вінчування
Андріїв-хлопчиків з класу.
Заключна пісня про
Україну.
Немає коментарів:
Дописати коментар